пʼятниця, 30 липня 2010 р.
понеділок, 21 червня 2010 р.
Тіло №21 Gerard Huerta
ХТО?
Джерард Гуерта (Gerard Huerta), американський графічний дизайнер, дизайнер логотипів, промисловий дизайнер. Народився й виріс у Каліфорнії, де згодом навчався у Коледжі дизайну - Центрі мистецтв (Art Center College of Design). Із 1974 року працює дизайнером обкладинок альбомів на нью-йоркському лейблі CBS Records. Після двох років практики пішов звідти, заснувавши власну студію Gerard Huerta Design, Inc.
ЧОМУ?
Гуерта - автор логотипів AC/DC, Pepsi, журналів Time, PC Magazine - це для початку, аби уявити масштаб.
Гуерта - майстер типографіки, причому у всіх її сферах - від логотипів та обкладинок до леттерингу та ілюстрацій, від пишних шрифтових композицій у стилі американськгої класики, до стримних та виважених циферблатів годинників швейцарської армії (та, їх він теж розробляє).
Гуерта, без перебільшень, гуру графічного та лого дизайну. Але що найважливіше - це майстер епохи, коли підхід до дизайну логотипів був принципово іншим. Шрифтова складова у тих логотипах була не допоміжним елементом, як практикується зараз, а повноцінним графічним знаком.
Із появою комп'ютерних графічниих пакетів, типографічний елемент у логотипах відійшов на другий план. Це не є добре чи погано, просто власне графіка отримала нові можливості, та й шрифт - набагато складніший в плані "опору матеріалу", аніж чисті графічні форми.
Однак, насолоджуючись останніми тенденціями в лого-дизайні, не варто забувати, з яких дизайнерів усе починалось. Тим більше, де зараз знайдеш нових AC/DC, аби зробити їм логотип.
ДЕ?
Сайт дизайнера
Сторінка на Фейсбук
Джерард Гуерта (Gerard Huerta), американський графічний дизайнер, дизайнер логотипів, промисловий дизайнер. Народився й виріс у Каліфорнії, де згодом навчався у Коледжі дизайну - Центрі мистецтв (Art Center College of Design). Із 1974 року працює дизайнером обкладинок альбомів на нью-йоркському лейблі CBS Records. Після двох років практики пішов звідти, заснувавши власну студію Gerard Huerta Design, Inc.
ЧОМУ?
Гуерта - автор логотипів AC/DC, Pepsi, журналів Time, PC Magazine - це для початку, аби уявити масштаб.
Гуерта, без перебільшень, гуру графічного та лого дизайну. Але що найважливіше - це майстер епохи, коли підхід до дизайну логотипів був принципово іншим. Шрифтова складова у тих логотипах була не допоміжним елементом, як практикується зараз, а повноцінним графічним знаком.
Із появою комп'ютерних графічниих пакетів, типографічний елемент у логотипах відійшов на другий план. Це не є добре чи погано, просто власне графіка отримала нові можливості, та й шрифт - набагато складніший в плані "опору матеріалу", аніж чисті графічні форми.
Однак, насолоджуючись останніми тенденціями в лого-дизайні, не варто забувати, з яких дизайнерів усе починалось. Тим більше, де зараз знайдеш нових AC/DC, аби зробити їм логотип.
ДЕ?
Сайт дизайнера
Сторінка на Фейсбук
пʼятниця, 4 червня 2010 р.
Тіло №20 Jan Švankmajer
ХТО?
Ян Шванкмайер (Jan Švankmajer), чеський аніматор, режисер, сценарист, скульптор. Народився 4 вересня 1934 року. Навчався в Інституті ужиткових мистецтв, згодом - у Празькій академії мистецтв на відділенні лялькової майстерності. Автор шести повнометражних та понад двадцяти короткометражних фільмів. У 1968 році приєднується до Чехословацької Спілки Сюрреалістів.
ЧОМУ?
Сюжети Шванкмаера, як і кожного нормального сюрреаліста, обертаються довкола страху, розгубленості, немотивованої жорстокості та механізованості - власне, нічого нового. "Спрацьовують" вони, не в останню чергу, завдяки прикметній техніці.
Для всіх, хто виріс на радяській дитячій пластиліновій анімації, роботи Шванкмаера принесуть ще один розрив шаблону. Для решти ж комбінація пластиліну із фотореалістичними деталями, особливо фізіологічними, зададуть атмосферу дисонансу та протиприродності. Тобто - саме таку, що якнайкраще підходить до історій Шванкмаера на одвічні теми: люди не здатні порозумітись не те що одне з одним, але навіть зі своєю власною долею, над якою владні незрозумілі, але жорстокі сили. А хто саме маніпулює цими пластиліновими сердегами - злий фатум чи пальці аніматора - це вже питання для роздумів.
ДЕ?
Вікіпедія про Шванкмаера
Режисер на IMDB
Сайт, присвячений творчості
Ян Шванкмайер (Jan Švankmajer), чеський аніматор, режисер, сценарист, скульптор. Народився 4 вересня 1934 року. Навчався в Інституті ужиткових мистецтв, згодом - у Празькій академії мистецтв на відділенні лялькової майстерності. Автор шести повнометражних та понад двадцяти короткометражних фільмів. У 1968 році приєднується до Чехословацької Спілки Сюрреалістів.
ЧОМУ?
Сюжети Шванкмаера, як і кожного нормального сюрреаліста, обертаються довкола страху, розгубленості, немотивованої жорстокості та механізованості - власне, нічого нового. "Спрацьовують" вони, не в останню чергу, завдяки прикметній техніці.
Для всіх, хто виріс на радяській дитячій пластиліновій анімації, роботи Шванкмаера принесуть ще один розрив шаблону. Для решти ж комбінація пластиліну із фотореалістичними деталями, особливо фізіологічними, зададуть атмосферу дисонансу та протиприродності. Тобто - саме таку, що якнайкраще підходить до історій Шванкмаера на одвічні теми: люди не здатні порозумітись не те що одне з одним, але навіть зі своєю власною долею, над якою владні незрозумілі, але жорстокі сили. А хто саме маніпулює цими пластиліновими сердегами - злий фатум чи пальці аніматора - це вже питання для роздумів.
ДЕ?
Вікіпедія про Шванкмаера
Режисер на IMDB
Сайт, присвячений творчості
пʼятниця, 28 травня 2010 р.
Тіло №19 Dennis Dread
ХТО?
Деніс Дред (Dennis Dread), американський художник-ілюстратор. Народився 2 червня в Нью-Йорку у ванній (на цьому особливо любить наголошувати). До 18 років ріс у нью-йоркському передмісті біля Гудзону, недалеко від таких визначних місць як в'язниця Сінг-сінг та легендарна Сонна лощина. З 18 років займався шовкотрафаретним друком для компанії-виробника футболок Mutilation Graphics. Згодом вивчав літературу та порівняльну міфологію - аби покращити свої знання стосовно монстрів, зрозуміло. Вважає себе культурним терористом та видає арт-зін Destroying Angels.
ЧОМУ?
По-перше, свої роботи Деніс, як нормальний маньяк, традиційно виконує в одній і тій самій техніці - кульковою ручкою.
По-друге, він є автором обкладинок альбомів для культових (себто широко відомих у вузьких колах обмежених людей) метальових команд. По-третє - що найважливіше, у нього є почуття гумору й навіть певна самоіронія.
Чого варті вже сам метальовий варіант чоловічка з логотипу bic або ж монстри, що читають комікси. Дуже симпатичне поєднання.
Поза тим, він ще й непоганий графік, а його монстри - надто ж на тлі робіт останніх героїв рубрики "Тіло" - викликають замилування і посмішку.
ДЕ?
Персональний сайт художника
Блог
Деніс Дред (Dennis Dread), американський художник-ілюстратор. Народився 2 червня в Нью-Йорку у ванній (на цьому особливо любить наголошувати). До 18 років ріс у нью-йоркському передмісті біля Гудзону, недалеко від таких визначних місць як в'язниця Сінг-сінг та легендарна Сонна лощина. З 18 років займався шовкотрафаретним друком для компанії-виробника футболок Mutilation Graphics. Згодом вивчав літературу та порівняльну міфологію - аби покращити свої знання стосовно монстрів, зрозуміло. Вважає себе культурним терористом та видає арт-зін Destroying Angels.
ЧОМУ?
По-перше, свої роботи Деніс, як нормальний маньяк, традиційно виконує в одній і тій самій техніці - кульковою ручкою.
По-друге, він є автором обкладинок альбомів для культових (себто широко відомих у вузьких колах обмежених людей) метальових команд. По-третє - що найважливіше, у нього є почуття гумору й навіть певна самоіронія.
Чого варті вже сам метальовий варіант чоловічка з логотипу bic або ж монстри, що читають комікси. Дуже симпатичне поєднання.
Поза тим, він ще й непоганий графік, а його монстри - надто ж на тлі робіт останніх героїв рубрики "Тіло" - викликають замилування і посмішку.
ДЕ?
Персональний сайт художника
Блог
середа, 19 травня 2010 р.
Тіло №18 Chris Cunningham
ХТО?
Кріс Каннінгем (Chris Cunningham), англійський кліпмейкер та відеохудожник. Народився 1970 року. До початку власне режисерської кар'єри працював над спецефектами у фільмах, включаючи розробку моделей персонажів, особливо анімованих роботів, та грим.
ЧОМУ?
Каннінгема мають любити японці і любителі шутерів. Ну там, мутанти, упирі, роботи, страшні діти, темні коридори. Та й взагалі його кліпи - це такий "пацанячий рай", із монстрами й роботами. При цьому більшість образів мають добре відчутне голівудське коріння. Н зовсім зрозуміло, чому при цьому Канніггем вважається інді-режисером, але то таке.
Загалом уся творчість Каннінгема розкидана між двома полюсами. З одного боку безпросвітне божевілля дитини-мутанта в темній кімнаті із короткометражки "Rubber Johnny", з іншого - небесно-прекрасний, балетний і стерильний секс роботів на залитому світлом майданчику із "All Is Full of Love" Бйорк. Рівно посередині стоїть рекламний ролик для Nissan, у якому тіло атлета перетворюється на двигун автомобіля.
Деформації та девіації людського тіла завжди лякали людину. Однак минуле сторічяя привнесло в це бачення чимало нового. Так, у 1973 фантаст Джеймс Баллард видав скандальну книжку "Автокатастрофа", у якій описав деформації тіла, в першу чергу техногеннії - внаслідок автомобільних аварій, у категоріях збудження - сексуального, але й не тільки. Книжка, можливо, зовсім трохи обігнала свій час, однак десь за цими принципами існувало мейнстрімове кіно кінця сторіччя. Складні й травматичні стосунки людей, монстрів та роботів лякали та збуджували водночас. А за межею, яку голівуд не міг перейти без втрат для каси, цю ж тематику розвивали "незалежні" митці. Втім, за десятиріч тема встигла не те що вичерпатись, але стати надто звичною, аби межа між страшним та смішним лишалась добре відчутною.
Що цікаво, до своїх мутантів Каннінгем ставиться досить іронічно, це складно не помітити. А от роботи в нього якісь навдивовиж серйозні. Може, він їх боїться?
ДЕ?
Вікіпедія про нього
Відеокліпи
Каннінгем на IMDB
Кріс Каннінгем (Chris Cunningham), англійський кліпмейкер та відеохудожник. Народився 1970 року. До початку власне режисерської кар'єри працював над спецефектами у фільмах, включаючи розробку моделей персонажів, особливо анімованих роботів, та грим.
ЧОМУ?
Каннінгема мають любити японці і любителі шутерів. Ну там, мутанти, упирі, роботи, страшні діти, темні коридори. Та й взагалі його кліпи - це такий "пацанячий рай", із монстрами й роботами. При цьому більшість образів мають добре відчутне голівудське коріння. Н зовсім зрозуміло, чому при цьому Канніггем вважається інді-режисером, але то таке.
Загалом уся творчість Каннінгема розкидана між двома полюсами. З одного боку безпросвітне божевілля дитини-мутанта в темній кімнаті із короткометражки "Rubber Johnny", з іншого - небесно-прекрасний, балетний і стерильний секс роботів на залитому світлом майданчику із "All Is Full of Love" Бйорк. Рівно посередині стоїть рекламний ролик для Nissan, у якому тіло атлета перетворюється на двигун автомобіля.
Деформації та девіації людського тіла завжди лякали людину. Однак минуле сторічяя привнесло в це бачення чимало нового. Так, у 1973 фантаст Джеймс Баллард видав скандальну книжку "Автокатастрофа", у якій описав деформації тіла, в першу чергу техногеннії - внаслідок автомобільних аварій, у категоріях збудження - сексуального, але й не тільки. Книжка, можливо, зовсім трохи обігнала свій час, однак десь за цими принципами існувало мейнстрімове кіно кінця сторіччя. Складні й травматичні стосунки людей, монстрів та роботів лякали та збуджували водночас. А за межею, яку голівуд не міг перейти без втрат для каси, цю ж тематику розвивали "незалежні" митці. Втім, за десятиріч тема встигла не те що вичерпатись, але стати надто звичною, аби межа між страшним та смішним лишалась добре відчутною.
Що цікаво, до своїх мутантів Каннінгем ставиться досить іронічно, це складно не помітити. А от роботи в нього якісь навдивовиж серйозні. Може, він їх боїться?
ДЕ?
Вікіпедія про нього
Відеокліпи
Каннінгем на IMDB
вівторок, 18 травня 2010 р.
Logorama
Фільм показує події в стилізованому Лос-Анджелесі, і показаний він виключно за рахунок використання більш ніж 2500 сучасних та історичних логотипів і знаків.
Оскар за Кращий короткометражний анімаційний фільм 2010р.
Режисери: François Alaux, Herve de Crecy, Ludovic Houplain
Оскар за Кращий короткометражний анімаційний фільм 2010р.
Режисери: François Alaux, Herve de Crecy, Ludovic Houplain
вівторок, 11 травня 2010 р.
Тіло№ 17 Alex Grey
ХТО?
Алекс Грей (Alex Grey), американський художник, скульптор, перформансист. Народився 29 листопада 1953 року. В дитинстві любив збирати померлих тварин на районі та ховати їх на задньому дворі. Відтак любов до смерті пронесе крізь усе життя. Спробувати себе на ниві творчості Алекса спонукав його батько - графічний дизайнер. Навчався в Колумбуському кодеджі мистейтва та дизайну, а також Школі Музею мистецтв у Бостоні. Трохи встиг на шістдесяті, але ЛСД як слід розсмакував уже в сімдесятих, у парі з дружиною.
ЧОМУ?
Грей як ніхто із сучасних художників вміє показати внутрішній світ людини. Що й не дивно, оскільки він провів п'ять років в департаменті анатомії Гарвардської медичної школи, готуючи трупи до розтину. На багатьох його роботах з анатомічною точністю відтворено людський скелет, нервову, кровоносну та лімфатичну систему. Зрозуміло, що як у справжнього шанувальника психоделіки, тіла при цьому світяться. Це він так, дещо специфічно, трактує принцип Мікеланджело "відкинути все зайве".
Грей переконаний, що явивши людську природу у всій її, так би мовити, повноті, можна побачити чисту людську сутність, у її суголосності із всесвітом. Окрім того, Грей як трансценденталіст цікавиться архетипічними образами, особливо що стосується межових станів життя/смерті - секс, вагітність, медитація, народження.
Тема тіла та тілесності по-особливому цікавила філософію та мистецтво як мінімум з середини ХХ ст. І в цьому ключі експериментам Грея із поєднанням медичного та космічного тіла слід віддати належне.
Однак якщо міркувати поза контекстом, його роботу нагадують випадок художника, який намалював Єлену Троянську золотими фарбами, так і не зумівши зобразити її прекрасною. "Відкрити" людину - ще не значить показати її сутність.
Втім, де ви ще побачите копуляцію двох тіл без шкіри?
ДЕ?
Вікі про нього
Сайт художника
Графічні роботи Грея
Алекс Грей (Alex Grey), американський художник, скульптор, перформансист. Народився 29 листопада 1953 року. В дитинстві любив збирати померлих тварин на районі та ховати їх на задньому дворі. Відтак любов до смерті пронесе крізь усе життя. Спробувати себе на ниві творчості Алекса спонукав його батько - графічний дизайнер. Навчався в Колумбуському кодеджі мистейтва та дизайну, а також Школі Музею мистецтв у Бостоні. Трохи встиг на шістдесяті, але ЛСД як слід розсмакував уже в сімдесятих, у парі з дружиною.
ЧОМУ?
Грей як ніхто із сучасних художників вміє показати внутрішній світ людини. Що й не дивно, оскільки він провів п'ять років в департаменті анатомії Гарвардської медичної школи, готуючи трупи до розтину. На багатьох його роботах з анатомічною точністю відтворено людський скелет, нервову, кровоносну та лімфатичну систему. Зрозуміло, що як у справжнього шанувальника психоделіки, тіла при цьому світяться. Це він так, дещо специфічно, трактує принцип Мікеланджело "відкинути все зайве".
Грей переконаний, що явивши людську природу у всій її, так би мовити, повноті, можна побачити чисту людську сутність, у її суголосності із всесвітом. Окрім того, Грей як трансценденталіст цікавиться архетипічними образами, особливо що стосується межових станів життя/смерті - секс, вагітність, медитація, народження.
Тема тіла та тілесності по-особливому цікавила філософію та мистецтво як мінімум з середини ХХ ст. І в цьому ключі експериментам Грея із поєднанням медичного та космічного тіла слід віддати належне.
Однак якщо міркувати поза контекстом, його роботу нагадують випадок художника, який намалював Єлену Троянську золотими фарбами, так і не зумівши зобразити її прекрасною. "Відкрити" людину - ще не значить показати її сутність.
Втім, де ви ще побачите копуляцію двох тіл без шкіри?
ДЕ?
Вікі про нього
Сайт художника
Графічні роботи Грея
середа, 5 травня 2010 р.
Тіло №16 Adam Jones
ХТО?
Адам Джонс (Adam Jones), валійсько-американський музикант, кліпмейкер, гримувальник, художник, сульптор.
Народився 15 січня 1965 року. З дитинства займався музикою, граючи на віолончелі, скрипці, контрабасі та гітарі. Гітарист гурту Tool. Тричі отримував нагороду Греммі, журнал Rolling Stone розмістив його на 75 місці у списку найкращих гітаристів усіх часів. Навчався у школі мистецтв при Hollywood Makeup Academy, вивчаючи класичний грим, згодом - сульптуру. Розробляв грим та персонажів для таких фільмів, як "Мисливці запривидами", "Хижак-2", "Парк юрського періоду", "Термінатор-2". Є автором усіх кліпів гурту Tool.
ЧОМУ?
Мабуть, ще жодному герою рубрики "Тіло" так на пасувала її назва. Джонс любить об'єм та монстрів. Одне з найкращих поєднань для кліпмейкера метал-гурту. Тим більше, він знається на тому, що любить. Більшість музичних відео Джонса - сюжетні, однак переповідати їх немає сенсу, бо для розуміння кліпів це не дасть нічого. Власне, сюжет у його роботах - це спосіб організувати маніпуляції з тілом, які Джонса цікавлять насамперед.
Для нашої культури, візуальної в тому числі, нормою є "закрите" людське тіло - завершене, пропорційне та ізольоване від навколишнього світу. Руйнація цієї "закритості" та пропорційності завжди є ознакою порушення норми, якоїсь екстремальної ситуації - байдуже про що йдеться - хвороба, війна, медицинські маніпуляції, каліцтва. Тіло, що зазнає неочікуваних змін у нас на очах, неодмінно додає дискомфорту в сприйняття. Про це чудово знають автори фільмів жахів та трилерів, а Джонс, нагадаємо, чимало попрацював у цій сфері. Об'єм він вивчав не з пакетів тримірної графіки, а щонайкласичнішим шляхом - працюючи з людськими тілами та скульптурою. Тому його "тілесні історії" виходять особливо моторошними чи, якщо хочете, особливо переконливими.
ДЕ?
Вікіпедія про Джонса
Профіль на Facebook
І на Myspace
Адам Джонс (Adam Jones), валійсько-американський музикант, кліпмейкер, гримувальник, художник, сульптор.
Народився 15 січня 1965 року. З дитинства займався музикою, граючи на віолончелі, скрипці, контрабасі та гітарі. Гітарист гурту Tool. Тричі отримував нагороду Греммі, журнал Rolling Stone розмістив його на 75 місці у списку найкращих гітаристів усіх часів. Навчався у школі мистецтв при Hollywood Makeup Academy, вивчаючи класичний грим, згодом - сульптуру. Розробляв грим та персонажів для таких фільмів, як "Мисливці запривидами", "Хижак-2", "Парк юрського періоду", "Термінатор-2". Є автором усіх кліпів гурту Tool.
ЧОМУ?
Мабуть, ще жодному герою рубрики "Тіло" так на пасувала її назва. Джонс любить об'єм та монстрів. Одне з найкращих поєднань для кліпмейкера метал-гурту. Тим більше, він знається на тому, що любить. Більшість музичних відео Джонса - сюжетні, однак переповідати їх немає сенсу, бо для розуміння кліпів це не дасть нічого. Власне, сюжет у його роботах - це спосіб організувати маніпуляції з тілом, які Джонса цікавлять насамперед.
Для нашої культури, візуальної в тому числі, нормою є "закрите" людське тіло - завершене, пропорційне та ізольоване від навколишнього світу. Руйнація цієї "закритості" та пропорційності завжди є ознакою порушення норми, якоїсь екстремальної ситуації - байдуже про що йдеться - хвороба, війна, медицинські маніпуляції, каліцтва. Тіло, що зазнає неочікуваних змін у нас на очах, неодмінно додає дискомфорту в сприйняття. Про це чудово знають автори фільмів жахів та трилерів, а Джонс, нагадаємо, чимало попрацював у цій сфері. Об'єм він вивчав не з пакетів тримірної графіки, а щонайкласичнішим шляхом - працюючи з людськими тілами та скульптурою. Тому його "тілесні історії" виходять особливо моторошними чи, якщо хочете, особливо переконливими.
ДЕ?
Вікіпедія про Джонса
Профіль на Facebook
І на Myspace
вівторок, 20 квітня 2010 р.
Тіло № 15 Danijel Zezelj
ХТО?
Денієл Зезелдж (Danijel Zezelj), хорватський художник, ілюстратор, автор мальованих історій.
Народився 7 грудня 1966 року. Здобув класичну художню освіту в Академії мистецтв у Загребі. Роботи Зезелджа друкувалися в Хорватії, Словенії, Великобританії, Швейцарії, Франції, Італії, Іспанії, Греції, Швеції, ПАР, Аргентині, Бразилії та США.
З 1999 року, у співпраці з композитором та виконавцем Джесікою Лурі (Jessica Lurie) провів серію мультимедійних перформансів, що поєднували живу музику із малюванням.
У 2001 заснував у Загребі видавничий дім та графічну майстерню Petikat.
ЧОМУ?
Зезелдж вирізняється унікальним умінням бачити (й показувати) одночасно і ліс, і дерева. В межах одного кадру він - майстерний графік, уважний до промовистих деталей, які нерідко проробляє з ювелірною точністю. А в межах сторінки від чудовий режисер, який блискуче вміє використати різні плани, ракурси та перспективу, аби надати дії стрімкої динаміки чи навпаки відобразити епічний розмах.
У графічних романах Зезелджа нерідко відсутній текст, але навіть там де він є, текст не є рушієм сюжету, способом його розкриття. Репліки персонажів можуть лише доповнювати якийсь із кадрів, але дію рухає вперед саме зображення. Втім, Зезелдж вміє вводити текст у простір кадру, вправно використовуючи графічний малюнок літер та фактуру напису. Фактури поверхонь та предметів - ще один козир Зезелджа: вміння передати настільки "дотиково виразну" картинку в межах чорно-білої графіки дійсно вражає.
ДЕ?
Веб-сайт художника
Вікіпедія про Зезелджа
Художник на Comiclopedia
Денієл Зезелдж (Danijel Zezelj), хорватський художник, ілюстратор, автор мальованих історій.
Народився 7 грудня 1966 року. Здобув класичну художню освіту в Академії мистецтв у Загребі. Роботи Зезелджа друкувалися в Хорватії, Словенії, Великобританії, Швейцарії, Франції, Італії, Іспанії, Греції, Швеції, ПАР, Аргентині, Бразилії та США.
З 1999 року, у співпраці з композитором та виконавцем Джесікою Лурі (Jessica Lurie) провів серію мультимедійних перформансів, що поєднували живу музику із малюванням.
У 2001 заснував у Загребі видавничий дім та графічну майстерню Petikat.
ЧОМУ?
Зезелдж вирізняється унікальним умінням бачити (й показувати) одночасно і ліс, і дерева. В межах одного кадру він - майстерний графік, уважний до промовистих деталей, які нерідко проробляє з ювелірною точністю. А в межах сторінки від чудовий режисер, який блискуче вміє використати різні плани, ракурси та перспективу, аби надати дії стрімкої динаміки чи навпаки відобразити епічний розмах.
У графічних романах Зезелджа нерідко відсутній текст, але навіть там де він є, текст не є рушієм сюжету, способом його розкриття. Репліки персонажів можуть лише доповнювати якийсь із кадрів, але дію рухає вперед саме зображення. Втім, Зезелдж вміє вводити текст у простір кадру, вправно використовуючи графічний малюнок літер та фактуру напису. Фактури поверхонь та предметів - ще один козир Зезелджа: вміння передати настільки "дотиково виразну" картинку в межах чорно-білої графіки дійсно вражає.
ДЕ?
Веб-сайт художника
Вікіпедія про Зезелджа
Художник на Comiclopedia
четвер, 15 квітня 2010 р.
Тіло№ 14 Eric Wareheim
ХТО?
Ерік Варгайм (Eric Wareheim), американський комік, режисер, кліпмейкер.
Народився 7 квітня 1976 року. В парі зі своїм університетським товаришем Тімом Гайдекером (Tim Heidecker) був відомий переважно американській аудиторії за гумористичними телешоу, такими як Tom Goes to the Mayor та Tim and Eric Awesome Show, Great Job. Аж поки одного дня не почав знімати кліпи в такій стилістиці, яку складно було не помітити.
ЧОМУ?
Відеокліпи Варгайма не рекомендується дивитись епілептикам та кислотним наркоманам. Першим може стати погано від постійного хаотичного блимання гіперяскравих кольорів, а другі все одно нічого нового для себе не побачать.
Але якщо абстрагуватись від питання «що курив автор» (навряд чи наркотики можуть спонукати до такої творчості, принаймні легкі), манеру Варгайма описати досить нескладно. Спершу треба препарувати сучасний культ TV, виділивши кілька основних рис. Наприклад, емтівішну паталогічну любов до яскравих кольорів, культ сексуальності та моду останніх років на надмірне треш-насильство, і все це в поєднанні зі споживацькою цензурою. А тоді гіпертрофувати їх наскільки це можливо, запхати в одне відео і насолоджуватись результатом.
Абсурд Варгайма йде від телеящика, на відміну від Йонеску чи дадаїстів, яких більше цікавили глибини людського, тож і виходить у нього цей абсурд виваженим, раціональним і передбачуваним, як і наше телебачення.
ДЕ?
Вікіпедія про Варгайма
Відео на Vimeo
Твіттер
Ерік Варгайм (Eric Wareheim), американський комік, режисер, кліпмейкер.
Народився 7 квітня 1976 року. В парі зі своїм університетським товаришем Тімом Гайдекером (Tim Heidecker) був відомий переважно американській аудиторії за гумористичними телешоу, такими як Tom Goes to the Mayor та Tim and Eric Awesome Show, Great Job. Аж поки одного дня не почав знімати кліпи в такій стилістиці, яку складно було не помітити.
ЧОМУ?
Відеокліпи Варгайма не рекомендується дивитись епілептикам та кислотним наркоманам. Першим може стати погано від постійного хаотичного блимання гіперяскравих кольорів, а другі все одно нічого нового для себе не побачать.
Але якщо абстрагуватись від питання «що курив автор» (навряд чи наркотики можуть спонукати до такої творчості, принаймні легкі), манеру Варгайма описати досить нескладно. Спершу треба препарувати сучасний культ TV, виділивши кілька основних рис. Наприклад, емтівішну паталогічну любов до яскравих кольорів, культ сексуальності та моду останніх років на надмірне треш-насильство, і все це в поєднанні зі споживацькою цензурою. А тоді гіпертрофувати їх наскільки це можливо, запхати в одне відео і насолоджуватись результатом.
Абсурд Варгайма йде від телеящика, на відміну від Йонеску чи дадаїстів, яких більше цікавили глибини людського, тож і виходить у нього цей абсурд виваженим, раціональним і передбачуваним, як і наше телебачення.
ДЕ?
Вікіпедія про Варгайма
Відео на Vimeo
Твіттер
Підписатися на:
Дописи (Atom)
